Історичні відомості. В селі розташоване городище ХІІ-ХІІІ ст.

Предыдущая123456789Следующая

В селі розташоване городище ХІІ-ХІІІ ст.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі П'ятківської волості мешкала 357 осіб, налічувалось 37 дворових господарств, існували православна церква та постоялий будинок[1].

22 листопада 1921 р. через Городище, вертаючись з Листопадового рейду, проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.

Село постраждало внаслідок Голодомору в Україні 1932–1933.

Населення
Площа 0,648 км²
Густота населення 327,16 осіб/км²

Гра́бівка — село в Україні, в Житомирському районі Житомирської області. Населення становить 21 осіб.

Колишня назва - Велика Грабівка.

Вніч на 22 листопада 1921 р. через Велику Грабівку, вертаючись з Листопадового рейду, проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.

Населення
Площа 4,61 км²
Густота населення 4,56 осіб/км²

Дави́дівка — село в Україні, в Житомирському районі Житомирської області. Населення становить 271 осіб.

На мапах 1850 р. значиться як хутір Александровського. Під час коллективізації 30х років хутір було перенесено до річки Лісова і об'єднано з хутором Давида під єдиною назвою Давидівка.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932-1933.

Населення
Площа 0,507 км²
Густота населення 534,52 осіб/км²

Двіре́ць — село в Україні, в Житомирському районі Житомирської області. Населення становить 534 осіб. Орган місцевого самоврядування — Сінгурівська сільська рада

Історія

Поруч з селом знаходиться два поселення І тис. до н.е. та поселення XVIII-XIX ст. н.е.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932-1933.

Населення
Площа 0,067 км²
Густота населення 7970,15 осіб/км²

Дениші́ — село в Україні, в Житомирському районі Житомирської області. Населення - 1164 осіб.

Географія

Розташоване на трасі Житомир-Чуднів, на скелястому березі річки Тетерів.

Історія

Поруч з селом знаходиться декілька поселень першої половини І тис. до н.е., VI-VII ст. н.е. та курганна група Х-ХІІІ ст.

У 1848 - 1901 роках у селі працював металургійний завод.

Пам'ятки

Руїни палацу родини Терещенків. Палац був побудований в кінці XIX ст. за проектом архітектора П.Голландського.

Туризм

Населення
Площа 1,324 км²
Густота населення 879,15 осіб/км²



До́вжик — село в Україні, в Житомирському районі Житомирської області. Населення становить 611 осіб.

Населення
Площа 40,8 км²
Густота населення 14,98 осіб/км²

Дубове́ць — село в Україні, в Житомирському районі Житомирської області. Населення становить 429 осіб.

У селі розташована однойменна станція Південно-Західної залізниці.

За 5 кілометрів від станції знаходится Березівська спеціальна школа-інтернат, де навчаються діти з вадами слуху з усих областей України.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932-1933.

Населення
Площа 0,123 км²
Густота населення 3487,8 осіб/км²

Залі́зня — село в Україні, в Житомирському районі Житомирської області. Населення становить 177 осіб.

До Другої світової війни - Железняки.

22 листопада 1921 р. через Железняки, вертаючись з Листопадового рейду, проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932-1933.

Населення
Площа 0,85 км²
Густота населення 208,24 осіб/км²

Замо́жне — село в Україні, в Житомирському районі Житомирської області. Населення 247 осіб.

Історія

До 5 серпня 1965 р. село мало назву Корчівка.

Поблизу села знаходиться курганна група VІ-ІХ ст.

Відоме з першої половини ХІХ ст. Належало дворянину Антону Спасовському, з 1904 р. - штабс-капітану Миколі Масленникову.

У 1899 р. в селі проживало 372 мешкаців і було 60 дворів; у 1926 р. відповідно - 408,75; у 1941 р. - 309,65. Порівняння даних за 1926 та 1941 рр., дає змогу уявити наслідки радянських перетворень на селі (розкуркулення, репресії, голодомор) - кількість мешканців зменшилася на чверть.

З 3 березня 1987 р. Заможне стало центром сільської ради.

Засноване XIX ст.
Населення
Площа 1,976 км²
Густота населення 175,61 осіб/км²

Заріча́ни (з 1946 р., стара назва Псища) — село в Україні, в Житомирському районі Житомирської області.

Населення - 2216 осіб.

Географія

Знаходиться на правому березі річки Тетерів навпроти центральної частини міста Житомир.

Історія

Люди в околицях села жили з часів палеоліту та неоліту. Поруч з селом знаходяться поселенння доби палеоліту, неоліту, ряд поселень І тис. до н.е., VIII-IX н.е. та ряд поселень ХІІ-ХІІІ ст.

Вперше згадується 24 грудня 1649 року в «Актовій книзі Житомирського гродського уряду» як Псисчов. До Другої світової війни - Псище.

Місцевість на правому березі річки Тетерів в районі Зарічан була заселена ще у давні часи. Зарічанська група курганів доби раннього залізного віку відносить до ранньо-скіфського часу і датується VII — поч. VI ст. до н.е. Три кургани групи дослідив у 1893 році житомирський археолог Сергій Гамченко.

Кургани знаходились приблизно на правому березі річки Гуйва, в районі бази відпочинку заводу хімволокна.

До нашого часу кургани не збереглися. Власне поселення Зарічани відоме як Псище з XVII ст. Через Псище з міста проходив давній Чорний чумацький шлях. Назва поселення, очевидно, походить від давнього промислу його жителів — тут утримувались псарні, в яких вирощували та тренували собак для полювання на бобрів та лісове полювання на феодальному Ловчому путі.

Сучасна назва (з 1946 року) — Зарічани.


8235307993167792.html
8235334579266364.html
    PR.RU™